Новини

Давньоруська натільна іконка

Натільна іконка. Бронзовий сплав.
ХІІ – середина ХІІІ ст. Давня Русь.
Розкопки О. В. Сухобокова, 1976 р.
Окрасою колекції предметів християнського культу є давньоруські натільні іконки. Одна з них – іконка зі сценою Хрещення, виявлена у насипу валу городища під час розкопок біля с. Кам’яне Лебединського району Сумської області.
Іконка відлита в однобічній формі, прямокутна, з масивним вушком, має розміри 4,5 х 5,4 см.

На лицьовій стороні – рельєфне зображення сцени Хрещення у простій чотирикутній рамці по контуру іконки. У верхньому лівому куті вміщено нерозбірливий напис у прямокутній рельєфній рамці.
Сюжет сцени «Хрещення Господнє» представляє собою найдавніший варіант іконографії у межах канонічного образу. У центрі зображена фігура Христа, праворуч від нього – Іоанн Предтеча з піднятою правою рукою, ліворуч – фігури ангелів. Над Спасителем зображено Святого Духа, Який у вигляді голуба спускається від благословляючої руки Бога Отця, присутність Якого символізує півколо у верхній частині іконки.
Односторонні іконки-підвіски були найпопулярнішими християнськими амулетами, які надходили із Візантії з поширенням християнства на Русі. Символіка нагрудних іконок мала переважно характер оберегів, які охороняли власника від різних негараздів та захворювань, замінюючи язичницькі амулети. Їх носили поверх одягу.
Утвердження християнства  на побутовому рівні сприяло розвиткові місцевого виробництва різноманітних християнських атрибутів. Спочатку натільні іконки копіювали з візантійських зразків, що потрапляли на Русь. Згодом запозичені з Візантії образи і декор набувають місцевого забарвлення, з’являються образки з копіями власних святинь. Іконки не були масовою продукцією, а виготовлялись на замовлення. Основним центром виробництва мідного лиття у кінці XI – початку XIII ст. став Київ. Характерною особливістю для стилістики виробів цього центру було зображення євангельських сюжетів і зрідка старозаповітних. У іконографічному складі зображень помітно переважало шанування святих, які були відомі на Русі.
У XII – XIV ст. відносно короткий період існували й двостулкові іконки-енколпії, що пов’язують з численними паломництвами у Святу землю. Крім носіння рельєфні іконки іноді підвішували до предметів церковного начиння, кріпили до живописних ікон чи їх окладів.
Про поширення і виробництво натільних іконок свідчать їх знахідки на давньоруських пам’ятках домонгольського періоду, зокрема тих, що досліджувалися на Сумщині. Під час розкопок О. В. Сухобокова 1979-1981 рр. у Путивлі був виявлений зразок тотожний образку з Кам’яного не лише за сюжетом, а й за розмірами.

За матеріалами: Сухобоков О. В. «Земля незнаема»: население бассейна Среднего Псла в Х – ХІІІ вв. по материалам роменско-древнерусского комплекса в с. Каменное. Київ, 2012.