NULLA EST DOCTRINA SINE LINGUA LATINA АБО НЕ ТЕРШИ, НЕ М’ЯВШИ – НЕ БУДЕ КАЛАЧ!

У період карантину музейні співробітники продовжують роботу з атрибуції та всебічного вивчення предметів із колекції закладу.

Серед справжніх музейних раритетів – рукописна збірка вправ з латинської мови, виконаних наприкінці XVIII ст. учнями православного Харківського колегіуму – навчального закладу, створеного у 1726 р. Як і в інших православних колегіумах України (Києво-Могилянському, Чернігівському та Переяславському), тут постала унікальна освітня модель, що синтезувала західноєвропейську та східнослов’янську культурні традиції.

Чи знали ви, що аж до XVIII століття включно інструментом міжнародної наукової комунікації слугувала латина? «Nulla est doctrina sine lingua Latina» («Немає жодної науки без латини») – стверджував давній крилатий вираз.

Вивчення латини було першою і найвагомішою частиною навчання: з класу до класу переводили виключно за успіхами в засвоєнні мови. Вчителі вимагали, щоб учні не лише читали й писали, а й вільно говорили і навіть думали латиною. Вже на третій рік навчання учні читали латинських класиків, таким чином долучаючись до античної та середньовічної європейської культурної спадщини.

Як свідчать власницькі записи, збірка була переплетена у 1790 р. учнем риторики Семеном Дмитрієвським для Стефана Єннацького (про якого, на жаль, нам нічого не відомо). У зшитку знаходимо короткі латинські вислови, переклади псалмів, поезій, повчань, а також правила і добре знайомий усім, хто вивчав у школі іноземну мову, словничок (можливо, це не просто збіг: історики відзначають, що традиції викладання латини суттєво вплинули на методи навчання іншим мовам). Вправи рясніють вчительськими коментарями: латинською мовою – «laudator labor» (похвальна робота), «eleganter» (вишукано), «optime» (найкраще), «excellenter» (відмінно), або російською – «преизрядно хорошо», «очень изрядно», «препохвально», «хорошо» і т.д. (згадаємо тут курйозний випадок, що стався у Переяславському колегіумі: оцінку «taliter, qualiter, nihil fundamentaliter» (усього потроху – нічого ґрунтовного) учень переклав так: «не терши, не м’явши – не буде калач»). Цікаво, що нам так і не вдалося віднайти жодної поганої оцінки: очевидно, до зшитку потрапили роботи лише здібних учнів.

Іванова Віра — кандидат історичних наук, учений секретар Сумського обласного краєзнавчого музею.