СКРИНЬКА ЗНАНЬ. З ІСТОРІЇ ЗВИЧАЙНИХ РЕЧЕЙ: ТЕЛЕФОН.

Для будь-якої сучасної людини телефон – це засіб зв’язку. Та не всі знають, який довгий шлях пройшов цей винахід, допоки набув свого ниншнього вигляду.

Серед науковців точаться дискусії, хто ж насправді вигадав цей хитромудрий пристрій. Перший прототип сучасного телефону було запатентовано в 1876 році американським винахідником Александером Беллом. Трубка Белла служила почергово і для передачі і для приймання звуку. Вона не мала дзвінка, а виклик абонента відбувався через трубку за допомогою свистка. Дальність дії такого приладу не перевищувала 500 метрів. При веденні переговорів трубку Белла необхідно було прикладати поперемінно то до рота, то до вуха, або ж користуватися двома трубками одночасно. Тому в громадських місцях, де був встановлений телефон, висіло попередження: «Не слухайте ротом, не кажіть вухом». Апаратом зацікавились ділові кола, які й допомогли винахідникові заснувати «Телефонну кампанію Белла», що згодом перетворилася на могутній концерн.

Наступний крок у розвитку телефону зробив Томас Едісон. Він винайшов вугільний мікрофон, який майже без змін використовувався до 2000-х років.

Звичайно, вчені прагнули удосконалити цей пристрій і пропонували все нові й нові ідеї. Задум створити мобільний телефон виник у середині ХХ-го століття. Це був величезний апарат вагою 40 кг, що розміщувався лише в автомобілях. З часом він зменшився, але так само живився від бортових систем авто. Справжню революцію в системі комунікації зробив Мартін Купер – працівник компанії «Моторола», який протягом багатьох років працював над тим, щоб стільниковий апарат був значно меншим. Задум удався: перший дзвінок з такого телефону був здійснений навесні 1973 року. Пристрій важив трохи більше кілограма і мав лише 12 кнопок, 10 з яких – цифри, інші дві – для початку та завершення дзвінка. Апарат міг зберігати лише 30 номерів, мав одну мелодію і коштував 4000 доларів. Тільки через 10 років почалося масове виробництво таких телефонів. З кожним роком пристрій удосконалювався: в нього з’явилися будильник, калькулятор, секундомір – аж до сьогоднішніх можливостей смартфона.

Яким буде наступний крок у розвитку стільникової індустрії? Історія телефону свідчить про те, що революційні рішення можуть з’явитися в будь-який момент.

Еволюцію телефонних апаратів можна спостерігати і на прикладі музейного зібрання, у складі якого є справжні раритети. Такими є телефонна трубка, яка використовувалася на Сумській залізничній станції в кінці ХІХ ст., уніфікований телефонний апарат (УТА – одночасно настільний і настінний) 1933 року випуску – перший уніфікований апарат системи АТС, що використовувався в СРСР в 1930-1950-х роках. Легенда телекомунікаційного обладнання Ризького електротехнічного заводу «ВЕФ» – «БАГТА-50» – наймасовіший післявоєнний настільний телефонний апарат, що випускався у 1950 – 1965 рр. За допомогою ще одного – тепер уже експонату музею – телефонного апарату концентратора КД-6 (директорського) випуску 1970-х років керівник організації міг напряму підключатись на шести зовнішніх телефонних ліній, при цьому маючи можливість комутації ліній між собою для конференц-зв’язку.

Музейна колекція зберігає різноманітні настільні телефонні апарати 1980 – 1990-х років: дискові телефони, апарати з кнопковим номеронабирачем, пристрої для внутрішнього зв’язку, які використовувалися в державних установах і в квартирах сумчан.

З музейною колекцією телефонних апаратів можна ознайомитися за адресою вул. Герасима Кондратьєва, 2, з 9-00 до 17-00, в усі дні дні, крім понеділка. Ласкаво просимо!