ІНТЕРАКТИВНЕ ЗАНЯТТЯ «СКРИНЬКА ЗНАНЬ. З ІСТОРІЇ ЗВИЧАЙНИХ РЕЧЕЙ: ГАСНИЦЯ, ПРИМУС, КЕРОГАЗ…».

Сьогодні більшості українців ці прилади не відомі. А раніше вони були потрібні у комунальних та приватних квартирах, де не було газових плит, а електроенергія коштувала занадто дорого, щоб використовувати електроплити. Тому саме ці побутові нагрівальні прилади стали найзручнішими для приготування їжі.

Найпростіший прилад – гасниця, яка по суті є 1-2-3-х гніздовою гасовою лампою з дуже широким гнітом – надзвичайно проста і зручна в використанні. Але крім плюсів були і мінуси: сморід, кіптява та зайва втрата гасу.

Примус отримав популярність на межі ХІХ-ХХ століть. Він не давав сажі і, як з’ясувалося, забезпечував кращий нагрівальний ефект ніж інші відомі на той час прилади. Можливість закип’ятити воду за 3-4 хвилини і швидко приготувати їжу підкуповувала користувачів. У 1927 році вийшла настільна куховарська книга К.Я.Дедріної «Кухня на плиті і примусі» для швидкого приготування простих і дешевих обідів. Довгий час компактні та ефективні примуси були популярні серед туристів.

У кінці 1950-х років примуси стали витіснятися керогазом, згодом – газовими та електроплитами. Керогаз відрізнявся своєю солідністю і масивністю, давав менше неприємного запаху, але й коштував утричі дорожче гасниці і призначався головно для тих, хто мав у своєму розпорядженні власну кухню в окремій квартирі.

Інструкції до всіх трьох приладів категорично забороняли використовувати будь-що інше, крім гасу.

Під час інтерактивного заняття відвідувачі музею оглянули нагрівальні прилади, дізнались про їх походження та принцип дії (методист і ведуча заходу – науковий співробітник Олена Опанасюк).