ДО 145-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЧЕНОГО
4 лютого виповнюється 145 років від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка – археолога, мистецтвознавця, пам’яткоохоронця, музейника.
Він народився в с. Москалівка на Роменщині у родині волосного писаря – вихідця з козацького роду. Навчався у Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, Археологічному інституті. Отримавши звання художника першого розряду та історика-археолога, до 1919 р. жив і працював у Петербурзі.
В 1919 р. приїхавши у відрядження, залишився в Україні. «Тут мене охопив рух – українізація. Ви знаєте, я сам – українець», – писав він археологу і приятелю Б. Петрі. Микола Омелянович працював в Українських Академіях мистецтв і наук, викладав у Інституті Народної освіти (університет св. Володимира), очолював різні секції в Українському науковому товаристві, Всеукраїнському археологічному комітеті. Він був першим директором Музею Мистецтв ім. І. І. та В. М. Ханенків Української Академії наук. Співпрацював і спілкувався з багатьма представниками передової української інтелігенції, нашими земляками – Г. Нарбутом, С. Таранушенком, В. Кричевським, Ф. Ернстом, М. Рудинським. Він єдиний з-поміж членів комісії, хто відмовився підписати акт про ліквідацію Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.
За звинуваченням у контрреволюційній діяльності і націоналізмі був заарештований і засланий до Казані, потім Томська. У грудні 1937 р. знову заарештований, засуджений і розстріляний 4 січня 1938 р. Реабілітований 16 січня 1989 р.
Оцінюючи життєвий шлях, наукову і творчу діяльність особистості, вагомими і цінними стають будь-які дрібнички. На перший погляд незначні деталі, предмети органічно доповнюють портрет ученого, допомагають краще уявити і зрозуміти обставини його життя.
У зібранні Сумського обласного краєзнавчого музею є кілька унікальних експонатів, пов’язаних із діяльністю Миколи Омеляновича Макаренка.
Серед них — два малюнки Оксютинецьких курганів скіфського часу, виконані вченим власноручно із застосуванням різних технік малювання під час археологічних досліджень на Роменщині. Ці малюнки були подаровані музею дослідником життя і діяльності вченого В. Б. Звагельським.
Невелика книжечка – короткий путівник «Художественные сокровища Эрмитажа»(1916 р., другий в історії музею), складений М. Макаренком, коли він працював у імператорському Ермітажі. Тут у розділі «Старожитності півдня Росії» вперше представлені запорізькі клейноди і морський прапор Війська Запорізького XVIII ст. Нині ця книга – бібліографічна рідкість.
У колекції музею зберігається ше одна книжка — „Что говорят забытые могилы”(1927 р.) нашого земляка, уродженця смт Вороніж, археолога і краєзнавця І. С. Абрамова. Ілюстрації до неї та дизайн обкладинки виконані М.О. Макаренком.
Крім того, у бібліотеці музею є численні рідкісні видання з публікаціями та ілюстраціями вченого.
Родзинкою музейного зібрання є унікальний експонат, який вважався втраченим в роки Другої світової війни, а нині представлений в експозиції музею – вирізка із жіночого поховання, розкопаного М.О. Макаренком у 1929 р. на Зеленогайському могильнику. У дослідженнях брали участь співробітники Сумського художньо-історичного музею на чолі з його першим директором Н.Х. Онацьким. Під час цих розкопок вчений розробляв і застосовував методики музеєфікації й експонування археологічних пам’яток і матеріалів.
Микола Омелянович Макаренко належав до числа тих багатогранних особистостей, які залишили глибокий слід у багатьох галузях науки і культури, а його життєвий подвиг залишається взірцем для прийдешніх поколінь.