Новини

ДО 145-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЧЕНОГО

4 лютого виповнюється 145 років від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка – археолога, мистецтвознавця, пам’яткоохоронця, музейника.

Він народився в с. Москалівка на Роменщині у родині волосного писаря – вихідця з козацького роду. Навчався у Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, Археологічному інституті. Отримавши звання художника першого розряду та історика-археолога, до 1919 р. жив і працював у Петербурзі.

В 1919 р. приїхавши у відрядження, залишився в Україні. «Тут мене охопив рух – українізація. Ви знаєте, я сам – українець», – писав він археологу і приятелю Б. Петрі. Микола Омелянович працював в Українських Академіях мистецтв і наук, викладав у Інституті Народної освіти (університет св. Володимира), очолював різні секції в Українському науковому товаристві, Всеукраїнському археологічному комітеті. Він був першим директором Музею Мистецтв ім. І. І. та В. М. Ханенків Української Академії наук. Співпрацював і спілкувався з багатьма представниками передової української інтелігенції, нашими земляками – Г. Нарбутом, С. Таранушенком, В. Кричевським, Ф. Ернстом, М. Рудинським. Він єдиний з-поміж членів комісії, хто відмовився підписати акт про ліквідацію Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.

За звинуваченням у контрреволюційній діяльності і націоналізмі був заарештований і засланий до Казані, потім Томська. У грудні 1937 р. знову заарештований, засуджений і розстріляний 4 січня  1938 р. Реабілітований 16 січня 1989 р.

Оцінюючи життєвий шлях, наукову і творчу діяльність особистості, вагомими і цінними стають будь-які дрібнички. На перший погляд незначні деталі, предмети органічно доповнюють портрет ученого, допомагають краще уявити і зрозуміти обставини його життя.

У зібранні Сумського обласного краєзнавчого музею є кілька унікальних експонатів, пов’язаних із діяльністю Миколи Омеляновича Макаренка.

Серед них — два малюнки Оксютинецьких курганів скіфського часу, виконані вченим власноручно із застосуванням різних технік малювання під час археологічних досліджень на Роменщині. Ці малюнки були подаровані музею дослідником життя і діяльності вченого В. Б. Звагельським.

Невелика книжечка –  короткий путівник «Художественные сокровища Эрмитажа»(1916 р., другий в історії музею), складений М. Макаренком, коли він працював у імператорському Ермітажі. Тут у розділі «Старожитності півдня Росії» вперше представлені запорізькі клейноди і морський прапор Війська Запорізького XVIII ст. Нині ця книга –  бібліографічна рідкість.

У колекції музею зберігається ше одна книжка — „Что говорят забытые могилы”(1927 р.) нашого земляка, уродженця смт Вороніж, археолога і краєзнавця І. С. Абрамова. Ілюстрації до неї та дизайн обкладинки виконані М.О. Макаренком.

Крім того, у бібліотеці музею є численні рідкісні видання з публікаціями та ілюстраціями вченого.

Родзинкою музейного зібрання є унікальний експонат, який вважався втраченим в роки Другої світової війни, а нині представлений в експозиції музею – вирізка із жіночого поховання, розкопаного М.О. Макаренком у 1929 р. на Зеленогайському могильнику. У дослідженнях брали участь співробітники Сумського художньо-історичного музею на чолі з його першим директором Н.Х. Онацьким. Під час цих розкопок вчений розробляв і застосовував методики музеєфікації й експонування археологічних пам’яток і матеріалів.

Микола Омелянович Макаренко належав до числа тих багатогранних особистостей, які залишили глибокий слід у багатьох галузях науки і культури, а його життєвий подвиг залишається взірцем для прийдешніх поколінь.

М. О. Макаренко на розкопках на Роменщині

М. Макаренко «Один из Аксютинских курганов. Раскопан Д. Самоквасовым. 1905. 29 июль». Туш.

М. Макаренко «Скифский курган в Полтавской губернии. 27 июля 1905 г. Один из Аксютинских курганов. Раскопан С. Мазараки» Акварель.

Путівник „Художественные сокровища Эрмитажа”. Петроград, 1916 р.

Книга І. С. Абрамова «Что говорят забытые могилы». Москва, 1927 р.

Вирізка із жіночого поховання. Зеленогайський могильник, розкопки 1929 р.