Стародавнє рало
Дерев’яні землеробські знаряддя є рідкісними археологічними знахідками, і, як правило, їх знаходять поза межами археологічних пам’яток: в болотах, де зберігається деревина, на периферії освоєних людиною територій. Одним з найцінніших, ексклюзивних експонатів краєзнавчого музею є дерев’яне рало, яке було випадково знайдене в 1921 р. на торфовищі біля с.Токарі поблизу Сум.
Воно привертало до себе увагу багатьох дослідників, зокрема Д.Т.Березовця, Б.А.Шрамка, Ю.А.Краснова, та інших, але і зараз в плані його інтерпритації і датування існують суперечності.
Д.Т.Березовець, який дав перший опис знаряддя, припустив, що воно мало залізний наральник, односторонній відвал і, отже, було ранньою формою плуга. Виходячи з цього, він датував знаряддя другою половиною І тис. н. е.
Іншу гіпотезу висунув відомий скіфолог Б.А.Шрамко. Загальна схема конструкції дозволила йому віднести токарівське знаряддя до групи грядільних кривогрядільних рал і, за наявності поблизу місця знахідки поселення скіфського часу, визначити його як скіфське рало V-ІV ст. до н.е.
Ю. О. Краснов звернув увагу на схожість токарівського рала та дабергоцького з Германії і досить аргументовано вказав на однакові традиції виготовлення цих знарядь та їхню хронологічну близкість (дабергоцьке рало датоване радіокарбонним методом 733±80 роком н.е., тобто VІІІ ст.).
Завдяки люб’язній допомозі наукового співробітника ІІМК РАН Щеглової О.О. зразок деревини токарівського рала було передано в Лабораторію радіовуглецевого аналізу і досліджено з врахуванням всіх обставин, які могли впливати на його точність.
Отримана радіовуглецева дата зразка (аналітик А. В. Семенцов) не відповідала жодному з висловлених раніше припущень: ЛЕ 7318-1710±100 (295 р. н. е. ±100).
Таким чином, з врахуванням поправок, знаряддя слід віднести до III-IV ст. н. е., тобто періоду поширення на Дніпровському Лівобережжі київської та черняхівської археологічних культур.