Викопні рештки зубра

У палеонтологічній колекції музею зберігається кілька викопних решток – частини черепів з рогами, які належать зубру європейському (Bison bonasus). Найдавніший експонат було знайдено у торф’янику біля смт Ямпіль у 1929 р. Прямий предок сучасного зубра як вид існував 120 тисяч років тому. Справжні або європейські зубри з’являються в європейському викопному літописі лише в останні 11,7 тисяч років – у голоцені, коли степові зубри разом із мамонтами і волохатими носорогами зникають. Зубр є одним із найстаріших сучасних видів ссавців на Землі, але до кінця XIX – початку XX століття він був майже повністю знищений за рахунок хижацького полювання і витіснення з місць споконвічного проживання. В Україні зубри зникли в XVI–XVII ст. У 1985 році у лісові угіддя Конотопського лісгоспу було завезено 14 особин зубра європейського. На початок 2020 року їх нараховується 49 особин.
Тримаються зубри невеликими стадами – до 50 особин. Дорослий зубр щоденно з’їдає до 45 кг рослинної маси. Голова масивна, вкорочена, з широким опуклим лобом; роги невеликі та чорні, вуха короткі й широкі, густо зарослі шерстю; очі маленькі й широко розставлені; шия могутня, товста. Зубр вкритий густою шерстю каштаново-бурого кольору. Довжина тулуба – 3 м, висота у холці – 2 м, висота у крупі – 1,6 м, маса – 1 тонна, тривалість життя – 23-25 років.