Давньоруський змієвик

Змієвик. Олов’янисто-свинцевий сплав. ХІI–ХІІІ ст. Давня Русь
Розкопки О. В. Сухобокова, 1986 р.

Бажання захиститись від небезпеки чи позбутись недуги за допомогою різних магічних прийомів притаманна багатьом народам як давнини, так і сьогодення. Це сприяло поширенню амулетів-оберегів, які стали невід’ємними атрибутами релігійної свідомості й поведінки. Разом з християнською вірою на Русь із Візантії потрапляють різноманітні святі реліквії, предмети особистого благочестя. Вони виступають не тільки символом віри, а й божественного захисту. Серед таких предметів давньоруського часу особливе місце займають змієвики – круглі підвіски-медальони.
Одна з таких рідкісних підвісок, виявлена на місці зруйнованого курганного могильника біля с. Ницаха Тростянецького району, зберігається у Сумському обласному краєзнавчому музеї.
Це кругла підвіска-медальон діаметром 5,5 см. Його верхня частина його (де було вушко), на жаль, відбита. Змієвик відлитий з олов’янисто-свинцевого сплаву у двобічній формі.
На одному боці по колу вміщено рельєфний напис, у центрі – канонічне зображення двох постатей святих (кого саме через пошкодження неможливо встановити).
На зворотному боці – зображення «змієвидної композиції» у вигляді голови жіночого божества у оточенні змій з собачими головами.
Всі змієвики поєднує сполучення християнського і язичницького мотивів, які відображають ідею боротьби зі злом. З одного боку, на образках було зображення того чи іншого святого, яке закликало на допомогу його чудодійну силу, підкріплену навколо фігури написом: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, сповни Небо і землю». На протилежному – зображення «Горгони-Скілли» – зміїна композиція, у якій вбачають народні уявлення про «містичну медицину» і її демонологію. Змії трактуються як символ хвороби або її демонів, від яких людину захищає містична дія заговорів і божественна сила, персоніфікована іконним зображенням.
Змієвики з’являються на Русі у XI ст. і швидко завойовують популярність. Вони були поширені у XII–XIV ст., їх носили як натільні іконки-обереги. Творчим розвитком візантійських зразків стали змієвики, які виготовлялися у Києві. На них візантійські іконні образи часто замінюються вже руськими святими, такими як Борис і Гліб, або зображенням святих-цілителів Козьми і Даміана, особливо популярних на території Південної Русі.
Іконки-змієвики є яскравим прикладом тривалих культурних трансформацій, що відбувалися спершу в середньовічній Візантії, а згодом були сприйняті й продовжені на Русі.

Опубліковано у: Сухобоков О. В. Дніпровське Лісостепове Лівобережжя у VІІІ–ХІІІ ст. Київ, 1992.