ДАВНІ РИБАЛЬСЬКІ СНАСТІ

Рибальство – одне з найдавніших занять людства. Це підтверджують археологічні знахідки в різних куточках світу. Як окремий вид людської діяльності зі своїми спеціальними знаряддями, засобами і обладнанням рибальство з’являється у середньому палеоліті. У Японії знайдені найдавніші рибальські гачки з раковин морських молюсків, яким понад 23 тисячі років. Здавна відоме рибальство і в Україні. Знахідки кістяних гарпунів, гачків і блешень з кременю вкупі із залишками кісток риб свідчать про його зростаючу роль у господарстві мезолітичного населення. Спричинена зміною кліматичних умов кризова ситуація у мисливському господарстві привела до розвитку у північних регіонах України нових напрямів господарської діяльності. Поряд з мисливством тут помітно зростає роль рибальства і збиральницва. Завдяки численним водоймищам і розгалуженій мережі річок дніпровської річкової системи рибальство займало чільне місце у господарстві неолітичного населення і на теренах Сумщини. Саме цим часом датуються найдавніші рибальські снасті, що експонуються у Сумському обласному краєзнавчому музеї. Вони виготовлені з кістки і представляють увесь спектр тогочасних засобів лову. У річках Сумщини неолітичне населення за допомогою вудок з кістяними гачками і блешнями ловило вирозуба, щуку, сома тощо, полювало на них з кістяними дротиками і гарпунами. Про поширення рибальства з тенетами свідчать кам’яні й глиняні грузила для риболовних сітей. Вчені припускають, що за доби неоліту з’являються й перші човни, зокрема, довбанки.
Минав час та практично незмінним залишався універсальний набір знарядь і засобів для рибальства, хіба що змінювався матеріал, з якого вони виготовлялися. Гачки різних розмірів, блешні, остені, гарпуни, плішні із заліза, керамічні грузила, кістяні голки для плетіння сіток тощо широко представлені у експозиційних залах музею.
Різноманітний рибальський інвентар із сіверянсько-давньоруських пам’яток Сумщини забезпечував цілорічний вилов риби. З кінця ХІ ст. вже фіксується переважання промислового рибальства над індивідуальним, що дозволяє дослідникам відзначати перетворення рибальства у спеціалізовану галузь господарства. На берегах водойм і річок Сумщини, насамперед таких як Десна, Сейм, Сула, Псел і Ворскла, існували навіть спеціалізовані поселення рибалок. На таких поселеннях, крім чисто рибальського інвентарю, знаходять спеціальні знаряддя для виготовлення сіток, човнів, споруди для зберігання рибних припасів. Ловили рибу мережами типу неводів і плавних сіток. Основними об’єктами промислу були вирозуб, щука, окунь, сом, судак і лящ, середні розміри яких перевищували сучасні. Про відповідальне ставлення наших предків до природних багатств свідчать джерела, за якими на території України вже у XVI ст. статутом регламентувалися терміни риболовлі, зазначалися види снастей, якими можна було користуватися.
Нині розвитку, поширенню і популярності в Україні цього найдавнішого промислу сприяють не лише велика кількість річок та інших водоймищ, а і прадавні традиції у господарстві та використанні риби у харчуванні, новітні технології та матеріали, що застосовуються у рибальстві.

На фото:
Рибальські снасті. Кістка. V – ІV тис. до н. е. Залізо, кераміка. Х – ХІІІ ст.