ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ МУЗЕЇВ: ІСТОРІЯ У КАМЕНІ

У середмісті обласного центру розташовані дві старовинних будівлі, де зберігаються численні артефакти – пам’ять про минувшину Сумщини, її духовну та матеріальну культуру. Проте, й самі по собі ці споруди – артефакти, що розкривають смислові і ціннісні орієнтири сумчан, які будували і наповнювали їх життям.

Будинок Сумської повітової земської управи — нині Сумський обласний краєзнавчий музей.

«Дім з каріатидами» – так інколи називають головний корпус Сумського обласного краєзнавчого музею по вулиці Герасима Кондратьєва. Вишуканість і легкість стилю неоренесанс приваблювали архітекторів середини – другої половини ХІХ ст.  Найчастіше йому віддавали перевагу при будівництві музеїв і бібліотек. Втім, ця споруда зводилася не для колекцій старовини, а для Сумської повітової земської управи, що будувала й утримувала школи, училища, лікарні, шляхи, поштові відділення, опікувалась податками, протипожежною безпекою та страхуванням майна, сприяла місцевому розвитку сільського господарства, промисловості, торгівлі.

Антична тематика фасаду підкреслює призначення будинку. Трохи не півтора століття сумчани милуються маскаронами з образами давньогрецьких богів Зевса (охоронця порядку й законів, часто зображувався на державних установах) і Гермеса (покровителя торгівлі), скульптурними портретами богині родючості землі й урожаю, захисниці громадського порядку Деметри, каріатидами зі снопом (символом землеробства) та шестернею (символом технічного прогресу). Про те, що в стінах земської управи відбувались з’їзди мирових суддів і утримувались арештанти, нагадує янгол-путті з терезами у руці.

***

Другий корпус музею – по вулиці Покровській – споруджений сумським 2-ї гільдії купцем Прокопієм Семеновичем Гриненком. Прокопій Гриненко (1835 – 1910) – помітна постать сумської минувшини, засновник Сумського лікеро-горілчаного заводу. Осередком ділового життя підприємця був особняк на Покровській, біля Базарної площі, зведений у «цегляному» стилі в кінці ХІХ століття. На ажурному козирку будинку можна помітити дату «1901». Найімовірніше, вона вказує на час реконструкції особняка.

Поряд із житловими кімнатами тут розміщувались купецька контора та магазин з продажу спиртних напоїв, «хлібних» і «чорних» товарів: борошна, крупи, насіння, солі, олії та ін. Сумський старожил Павло Нікітенко, який залишив для нащадків «самвидавні» замітки про побут дореволюційних Сум, писав про магазин Гриненка як найбільш популярний по торгівлі рибою. Але ці спогади, швидше за все, відносяться до часу, коли Прокопія Гриненка вже не було серед живих, і справами управляв його син Василь Гриненко.

Цікаво, що Прокопій Гриненко був тісно пов’язаний із Сумським повітовим земством: на початку 1880-х років він брав участь у роботі ревізійної комісії земської управи та входив до правління товариства взаємного кредиту Сумського земства.

У 1880-х – 1890-х рр. Прокопій Гриненко був попечителем Степанівського народного училища. Сумське повітове земство відзначало його «корисну діяльність…, що виразилась як у матеріальних пожертвах, так і у співчутливому і теплому ставленні до викладачів і учнів». Ім’я Гриненка зустрічаємо серед попечителів Параскіївського притулку для дівчат-сиріт і Сумської жіночої гімназії. Не менше 22-х років купець був одним із директорів піклувального про тюрми комітету – разом із такими відомими сумчанами як Іван і Павло Харитоненки, Дмитро та Микола Суханови, Микола Скубенко й Микола Лєщинський.

Іванова Віра — кандидат історичних наук, учений секретар Сумського обласного краєзнавчого музею

Будинок Сумської повітової земської управи. Листівка початку ХХ ст.

Фрагмент фасаду будинку Сумської повітової земської управи.

Фрагмент фасаду будинку Сумської повітової земської управи.

Могила купця Прокопія Гриненка на Центральному кладовищі м. Суми.

Особняк купця Прокопія Гриненка — нині Сумський обласний краєзнавчий музей.

Особняк купця Прокопія Гриненка. Листівка початку ХХ ст.