Новини

З історії археологічних досліджень В.А.Богусевича на Сумщині

В.А. БогусевичЗа час існування Сумського обласного краєзнавчого музею його наукові співробітники неодноразово працювали з такими дослідниками як Б. О. Рибаков, Д. Т. Березовець, С. С. Березанська, О. В. Сухобоков та багатьма іншими. Сумська земля здавна славилась своєю унікальною і багатогранною історичною долею, а тому завжди привертала увагу науковців.

Великий внесок у справу дослідження старовини Сумщини зробив відомий археолог Володимир Андрійович Богусевич. Росіянин за походженням (народився 24.VII.1902 р. в м. Тотьма Вологодської губернії), близько половини свого життя вчений прожив в Україні. Фахівець в галузі давньоруської археології, історії архітектури і мистецтва, він проводив археологічні розкопки в Києві на Подолі, Києво-Печерському заповіднику, Чернігові, Каневі, дослідження фортеці-гавані Воїня та Остерського Городця [1, с. 11].

З ім’ям Богусевича пов’язані також дослідження літописних міст, розташованих на території Сумської області. Деякі документи Інституту археології АН УРСР, листи В. А. Богусевича до працівників Сумського краєзнавчого музею, звіти про роботу археологічних експедицій 1958–1961 рр. дають змогу з’ясувати обставини перебування Володимира Андрійовича на Сумщині. Приїхавши в червні 1958 р. до Сум піклуватись про організацію археологічних робіт в Білопіллі, Богусевичу несподівано довелось провести дослідження випадково знайденого могильника черняхівського культури ІV ст. н.е. Погребіння було виявлене на південній околиці міста, по вулиці Павлова. Кістяк померлого супроводжувався десятьма гончарними посудинами і кістяним гребенем. Колекція цих речей експонується в Сумському обласному краєзнавчому музеї [2, с. 46].

Розкопки Вира Розкопки літописного Вира

1958 р. Богусевич розпочинає дослідження літописного міста Вир. Разом з ним в роботі Білопільської археологіч­ної експедиції беруть участь працівники Сумського краєзнавчого музею: О. С. Кошова, П. А. Сапухін, Л. П. Салухіна, а також співробітники Конотопського і Путивльського краєзнавчих музеїв [3, с. 5]. Протягом наступних двох років розкопок на Вирському городищі учасники експедиції знайшли і зареєстрували більше 270 предметів (всі вони були передані Сумському краєзнавчому музею), в тому числі посуд з багатим різновидом рельєфних знаків майстрів-гончарів, що дало підставу стверджувати: свого часу Вир був високорозвиненим в економічному і культурному плані містом. Крім того, вдалось встановити час існування городища – Х–ХІІІ ст. [3, с. 3]. Для популяризації досліджень в Білопіллі В. А. Богусевичем було опубліковано 5 науково-популярних статей в районній газеті «Радянська правда» [3, с. 4].

Розвідка на городище літописного В'яхані

26.VII.1959 р. Володимир Андрійович разом з фотографом М. Н. Кононенком провів розвідки з метою виявлення місцезнаходження давньоруського м. В’яхань, що й було зроблено в с. Городище Ульянівського (нині Недригайлівського) району Сумської області. Про важливість цих роз­відок говорить той факт, що раніше про В’яхань в археоло­гічному відношенні нічого не було відомо [3, с. 4–5). Польовий звіт Богусевича про екскурсію на це городище зберігається в науковому архіві Інституту археології НАНУ і вперше був опублікований в 1998 р. в III–IV номері наукового журналу «Сумська старовина» (з вступом і коментарями Ю. Ю. Моргунова) [4, с. 28].

В жовтні 1959 р. Богусевич приступив до масштабного вивчення перлини Сумщини – м. Путивля, Попередні роз­відувальні роботи показали, що в центрі південної частини Путивльського дитинця —  «Городка», під землею, знаходи­лися залишки кам’яної споруди, збудованої, як вважав ке­рівник експедиції, в другій половині XII ст. новгород-сіверським князем Ігорем Святославичем, героєм давньорусь­кої поеми «Слово о полку Ігоревім».

111 Путивль. Церква Вознесіння. Реконструкція Г.Н. Логвина

Це відкриття стало справді сенсаційним – раніше ні істо­рикам, ні археологам не було відомо, що в Путивлі часів Київської Русі існували кам’яні будівлі.

Намагання Богусевича якнайшвидше розпочати розкоп­ки на «Городку» постійно натикались на бюрократичні пе­репони. Перш за все, не вистачало коштів. Ці труднощі, очевидно, вдалося подолати за допомогою С. А. Ковпака – на той час депутата Верховної Ради СРСР, до якого археолог звернувся по допомогу. Дослідження давньоруського міста відбувалось в 1960–1961 рр. Наближався ювілей «Слова о полку Ігоревім» (в 1962 р. країна відзначила 775-річчя цієї пам’ятки історії), отже, справа Богусевича набула особливого змісту.

Розкопками в Путивлі було встановлено, що залишки кам’яної споруди є фрагментами стін храму, прикрашеного баштовими виступами і складними пілястрами з полуколо- нами. Будівлі такого ж типу, як з’ясував Богусевич,були створені у Вірменії та Грузії вже в VI–VII ст.; з X ст. такі храми існували в Болгарії, Галицькій і Волинській землях, в Польщі, Чехії та на Балканах. Саме з цими регіонами Новгород-Сіверське князівство підтримувало широкі торгі- вельні і культурні зв’язки [5].

Неабияку наукову цінність мають знайдені в Путивлі цег­лини з князівськими знаками і клеймами майстрів. Багато- чисельність і різноманітність цих знаків дали підставу вва­жати, що будівництво кам’яних споруд набуло чималого роз­маху, і що в ньому брали участь майстри із різних міст краї­ни [6, с. 168–170]. В листі директору Сумського краєзнавчого музею – Григорію Самійловичу Долгіну, Володимир Андрійович так коментував знахідку цеглин: «Всего 103–105 кирпичей со знаками. Особенно ценен сложный княжеский знак с буквами. О нем можно написать целую диссертацию. Первый знак новгород-северских князей. Вообще зто лучшая музейная коллекция знаков на кирпичах» [5].

IMG_7450

Одночасно з розкопками храму проводились досліджен­ня частини господарського сектору городища з житловими будівлями. На всій площі розкопок знайдено велику кількість керамічних, залізних, скляних речей. Всі вони були передані Сумському обласному краєзнавчому музею [7, с.4–6].

За якісну організацію та проведення вищевказаних ар­хеологічних досліджень Сумський краєзнавчий музей от- римав щиру подяку від Інституту археології АН УРСР. Окрему подяку Інститут археології висловив науковим співробітникам музею – учасникам експедицій – К. П. Івлевій, Л. П. Сапухіній, О. С. Кошовій.

В 1961 р. статті Богусевича про археологічні розкопки в Путивлі були прийняті до друку в журнали «Археологія» і «Знання та праця»[5].

Не лише необхідність співпраці, а й щира, відверта дружба поєднувала Володимира Андрійовича і працівників Сумського краєзнавчого музею. Протягом багатьох років, не зважаючи на постійний цейтнот часу, Богусевич вів активне листування з директором музею – Г. С. Долгіним, завжди цікавився життям Сумщини, її культурними і науковими надбаннями.

Більш ніж п’ятдесят років відділяють нас від того часу, як розпочалось знайомство В. А. Богусевича з Сумським краєм. Та не дивлячись на численні відкриття і досягнення археологічної науки, праці цього вченого, завдяки високому ступеню професіоналізму та дослідницької інтуїції їх автора, викликають неабиякий інтерес науковців сучасності.

Література:

  1. Пам’яті В. А. Богусевича // Археологія. – 1980. – № 33. – С.11.
  2. Махно Е. Б. Памятники черняховской культури на территории УССР (материалы к составлению археологической карты) / Е.Б. Махно // МИА. – 1960. – № 82 . – С.46.
  3. Богусевич В. А. Предварительньїй отчет о работе Белопольской археологической акспедиции в 1959 г. – 20 ав­густа 1959 г.
  4. Богусевич В. А. Разведка на городище Вьяхань / В.А. Богусевич // Сумська старовина. – 1998. – № ІІІ–IV. – С.28–33.
  5. Фонди Сумського обласного краєзнавчого музею (далі СОКМ). – науково-допоміжний фонд (далі НД) 4490.
  6. Богусевич В. А. Розкопки в Путивльському кремлі / В. А. Богусевич // Археологія. – Т. ХV. – 1963. – С. 365–174.
  7. Богусевич В. А. Отчет о работе Путивльской археологи­ческой экспедиции в 1960–1961 гг. – 15 августа 1961 г.

Іванова В.О., учений секретар музею