Викопні рештки мамонта

Викопні рештки мамонта – значна група експонатів палеонтологічної колекції музею. Мамонти (лат. Mammuthus) існували на території нинішньої Сумщини 4,8 млн. – 10 тис. років тому і вимерли під час останнього льодовикового періоду. Майже усі збережені в колекції рештки було знайдено в алювіальних відкладах річок Сумщини та на дні озера Чеха (м. Суми).

Мамонти були типовими тваринами річкових долин, що в належному обсязі забезпечували їх фітомасою. Особина була вкрита довгим теплим хутром, важила близько 5-6 тон, мала зріст до 3,5 м, масивну голову з волохатим хоботом, великими (до 4,5 м довжиною та до 120 кг вагою) бивнями, які використовувалися для добування їжі, короткий хвіст і ноги з твердою, як ріг, поверхнею (діаметром 35-50 см). Зуби мамонта схожі на великі терки і призначені для харчування рослинною їжею. У кожній щелепі було по 2 зуба. Протягом життя відбувалося 6 змін зубів: 3 рази мінялися молочні зуби, потім 3 рази корінні. Величезні тварини потребували щоденно 300-400 кг кормів. Мамонтенята також народжувались волохатими і мали маленькі молочні бивні.

Мамонти відіграли величезну роль у становленні східноєвропейських та інших осередків людської цивілізації. Кроманьйонці (первісні люди), які жили у той час і потім дали початок сучасним європейцям, полювали на мамонтів, використовували їх м’ясо в їжу, зі шкур, кісток і бивнів будували зимові житла. Полювання на мамонтів, глобальне потепління, хвороби стали чинниками, які призвели до вимирання цих велетнів.