Прикраси з виїмчастими емалями

Прикраси з виїмчастими емалями. Київська культура. ІІІ ст.

Розвідки експедиції О. Сухобокова, 1974, 1987 рр. Розкопки Р. Терпиловського, 1988 р.

Середньодніпровські виїмчасті емалі – особливе явище у вжитковому мистецтві Східної Європи римської доби. Виготовлення провінційно-римськими майстрами виробів, що відповідали смакам і естетичним потребам варварів, які населяли території за римським лімесом, було поширеною практикою. Провідником цих контактів виступало мобільне сарматське населення. Численними знахідками і особливим самобутнім стилем вирізняється ювелірний центр, що у середині ІІ ст. виник у Середньому Подніпров’ї. В ІІІ ст. у варварському середовищі він досяг розквіту у виготовленні виїмчастих емалей. До зони поширення його виробів відноситься й територія Сумщини.

Підвіска-лунниця і підковоподібна фібула, що експонуються у Сумському обласному краєзнавчому музеї, у різний час і за різних обставин були знайдені між селами Ницаха і Рябівка Тростянецького району. Лунницю знайшов мешканець Ницахи С. Ханін на дюні в урочищі Мальцеве. У 1974 р. він передав її О. Сухобокову, вказавши місце знахідки, де після обстеження було виявлене поселення. У 1987 р. під час розвідки на поселенні була знайдена підковоподібна фібула. Наступного року на місці знахідки Р. Терпиловський провів розкопки, дослідивши розташовані на дюні поселення і виявлений могильник Рябівка ІІІ ст.

Прикраси з виїмчастими емалями з цього комплексу київської культури відлиті з бронзи у односторонніх формах, оснащені щитками-гніздами геометричних форм, які заповнювали товченою скляною масою, що у результаті нагрівання вкривала виїмку рівномірним шаром емалі.

Лунниця розмірами 7 х 4,3 см має трикутний корпус з ледь вигнутою основою, нижніми кутами-ріжками, прикрашеними дископодібними щитками-гніздами з трьома трапецієподібними відростками, та кільцем для підвішування на вершині. Трикутна виїмка на корпусі і щитки-гнізда на ріжках заповнені темно-червоною емаллю. У підковоподібної фібули діаметром 8 см дужка корпусу прикрашена по ребру карбованими насічками і трьома щитками-гніздами – центральним прямокутним і двома дископодібними на кінцях. Щитки-гнізда заповнені темно-червоною емаллю з впущеними в неї скляними світло-зеленими перемичками у вигляді хрестиків на кінцевих щитках і зигзагу на центральному. Її язичок-голка прикрашений гравірованим зигзагом.

Самобутні вироби з виїмчастими емалями, що стали візитівкою старожитностей київської археологічної культури ІІІ – першої половини V ст., з’явились у результаті впливів виробничих традицій, способу життя людності Римської імперії на варварське населення Центральної і Східної Європи.